Модест Левицький. Збірка оповідань

Модест Пилипович Левицький (13 (25 липня за новим стилем) 1866, с. Вихилівка — 16 червня 1932, Луцьк) — український письменник, культурний діяч, педагог, лікар і дипломат.
У 1917–1920 роках письменник підтримував ідею створення самостійної Української держави. 17 березня 1918 року М.Левицького було затверджено тимчасовим представником уряду УНР у Османській імперії.
В Українській державі (1918) обійняв посаду головного санітарного лікаря залізниць України, став директором культурно-освітнього відділу міністерства шляхів. Від січня 1919 — радник української дипломатичної місії в Греції, згодом — її голова.
Великий вплив на Модеста справили твори Лесі Українки, у фондах літературно-меморіального музею в селі Колодяжному на Волині є відомості про те, що він бував у неї, консультував її як лікар, читав свої оповідання.
Автор соціально-психологічних оповідань, переважно із селянського життя та українських визвольних змагань, п'єс, спогадів, мовознавчих розвідок; перекладач творів Еркмана-Шатріана, Р.Джованьйолі, Е.-Б.Сінклера, С.Лагерльоф, Е.Ожешко та ін. Неопублікованими лишилися його «Спогади лікаря» (1888—1929), роман «Перша руїна» з часів владимирського і суздальського князя Андрія Боголюбського, переклади романів Г.Сенкевича, Б.Пруса та ін.